Сортування відходів: навіщо ми це робимо і чому цього все одно недостатньо
Сортування часто подають як головний екологічний вчинок: розділив сміття — і ніби вже зробив усе правильно. Насправді ж сортування — це лише один з інструментів. Важливий, потрібний, але точно не єдиний. І якщо звести всю екологічну відповідальність лише до правильного контейнера, можна легко втратити сенс усього процесу.
Наші інфографіки про сортування з’явилися саме з цієї причини. Не для того, щоб ускладнити життя ще десятком правил, а щоб показати: не все, що виглядає «екологічно», насправді переробляється.
Інфографіки створені як орієнтир, щоб люди розуміли:
- які матеріали в принципі можуть бути перероблені;
- які варто уникати ще на етапі покупки;
- чому деякі речі краще не купувати взагалі, навіть якщо вони формально «паперові» чи «пластикові».
Детальне сортування з інфографік можливе переважно у великих містах, особливо в Києві. У Луцьку та менших громадах частину матеріалів не приймають. Але це не означає, що знання марні. Це означає, що кожному важливо вивчати локальну ситуацію.
Те, що не приймається локально, іноді можна передати поштою таким організаціям накшталт як «Україна Без Сміття» або «Зелений Птах».
Пройдемось по кожному матеріалу і зʼясуємо що вони приховують.
Папір: не такий уже й простий матеріал
Папір часто здається «безпечним»: натуральний, розкладається, виглядає екологічно. Але саме з папером пов’язано багато ілюзій.
Різні види паперу переробляються по-різному. Найкраще переробляються газети, журнали, картон, звичайний газетний папір, брошури, рекламні буклети і подібні матеріали. А ось набагато гірше – пакувальний папір, листи для заміток і все інше, де є додаткове клейове або захисне покриття.
Також не все паперове — макулатура. Чеки з термопаперу містять бісфенол А, паперові стаканчики — це насправді композит (папір + пластик), а серветки і туалетний папір — фінальна стадія життя волокон. Їх уже не переробляють, але можна компостувати.
Що важливо розуміти:
1. Короткі або пошкоджені волокна
Коли папір розривають на дрібні шматочки (наприклад, подрібнений папір чи серветки) волокна стають занадто короткими для утворення нових паперових волокон. Це робить їх непригодними для переробки паперових виробів.
2. Хімічні та масляні забруднення
Папір, що був у контакті з жиром чи їжею (як гіркі плями на коробках для піци), забрудненням або термопапір (чеки) з хімічними покриттями, втрачає властивості, які потрібні для переробки, і може навіть «забруднити» інші чисті паперові матеріали у партії.
3. Комбіновані та покриті вироби
Упаковки з воском, пластиковим покриттям чи клеєм (паперові стаканчики з тонким шаром пластику, Tetra Pak) не можуть бути просто розділені у стандартному циклі переробки паперу. Саме ці покриття заважають процесу пульпи та утворюють дефекти у новому папері.
➞ Вологий чи забруднений папір не приймають, бо він або ушкоджує обладнання, або занадто погіршує якість нової продукції.
Скло: майже ідеальний матеріал, але не без нюансів
Скло — один із небагатьох матеріалів, який можна переробляти нескінченно без втрати якості. Одна тонна склобою економить сотні кілограмів первинних ресурсів. Воно інертне, не виділяє шкідливих речовин і є безпечним для зберігання їжі.
Але й тут є пастки. Переробляється лише стандартне содово-вапняне скло — пляшки та банки. Дзеркала, кришталь, лампочки, лабораторне чи термостійке скло мають інший склад і псують партії переробки. Деякі з них містять ртуть або свинець і є небезпечними відходами.
Що важливо розуміти:
1. Різні хімічні склади і температури плавлення
Матеріали такі як термостійке скло (Pyrex), дзеркала чи склопакети мають інший хімічний склад і температуру плавлення, ніж содово-вапняне скло. Через це вони не змішуються з основною масою при переробці і створюють дефекти або токсичні домішки при плавленні.
2. Небезпечні компоненти
Лампочки чи термометри містять ртуть та інші токсини, які можуть вивільнятися при нагріванні, що робить їх непридатними для звичайної переробки.
➞ Сама структура скла важлива: якщо шматок скла має металічні чи хімічні шари, його потрапляння у переробку може зіпсувати цілу партію.
Тобто скло — чудовий матеріал, але тільки тоді, коли це саме те скло, яке можуть переробити.
Пластик: не один матеріал, а цілий “калейдоскоп” сполук
Коли ми говоримо «пластик», здається, що це щось одне. Насправді — це десятки різних полімерів, і лише невелика частина з них має реальний шанс на переробку.
Маркування ♻️ з цифрою — це не гарантія переробки, а лише інформація про тип пластику:
- PET 1 — одноразовий, чутливий до тепла, може виділяти фталати.
- HDPE 2 — один з найкращих для переробки, до 10 циклів.
- PVC 3 — токсичний, краще уникати.
- LDPE 4 — технічно переробляється, але складний у зборі.
- PP 5 — відносно безпечний і добре переробляється.
- PS 6 — токсичний, майже немає другого життя.
- 7 OTHER / PC — часто змішані матеріали, які не переробляються.
Що важливо розуміти:
1. Комбіновані полімери
Речі з маркуванням ♻️3 (PVC), ♻️6 (Polystyrene), ♻️7 (Other) часто не приймаються стандартними програмами переробки. Їхня хімічна структура складна і спеціальне обладнання для них є рідким або дуже дорогим.
2. Маленькі або гнучкі предмети
Пластикові пакети, плівка, стрейч-плівки, мішечки занадто тонкі і липкі для стандартних сортувальних машин; вони заплутують механізми або виходять з процесу сортування, що призводить до зупинок і несправностей обладнання.
3. Невизначена сортування та контамінація
Якщо пластик забруднений жирами або залишками їжі, він не відповідає вимогам для переробки. Багато матеріалів, навіть технічно придатних до переробки, не можна приймати, якщо вони не чисті, бо це робить процес економічно неефективним або призводить до забруднення інших фракцій.
👉🏻 Саме тому багато муніципалітетів приймають лише тверді контейнери ♻️ 1 та ♻️ 2, а інші види пластику вважаються «не переробними» для стандартних потоків.
Сортування пластику без зменшення його споживання не працює. Навіть ідеально відсортований пластик не гарантує, що він стане чимось корисним.
Комбіноване пакування: технічно можливо, практично — складно
Tetra Pak та подібні упаковки складаються з паперу, пластику й алюмінію. Вони легкі, зручні, зменшують викиди при транспортуванні. Але для їх переробки потрібне спеціальне обладнання — і в Україні такий завод лише один.
Що важливо розуміти:
Це окрема категорія, яка часто вводить людей в оману
1. Склад із декількох матеріалів
В упаковці Tetra Pak причина не про недостатню переробку, а про складність технологічного процесу: папір, поліетилен і алюміній переплетені так, що їх не можна ефективно фізично відділити у звичайних програмах переробки.
2. Економічна неефективність
Навіть там, де технологія існує, як показують дослідження, процес розділення і відновлення кожного з шарів дуже дорогий і не має великого ринку для вторинної сировини.
3. Не всюди доступна інфраструктура
Таке пакування може бути технічно перероблене, але тільки на спеціалізованих заводах, які є далеко не в кожній країні. Через це Tetra Pak часто залишається на полігонах, навіть якщо у нього є потенціал для переробки.
Тому комбіноване пакування — хороший приклад того, що екологічність не чорно-біла. Іноді рішення зменшує один вплив, але ускладнює інший.
Органіка: те, що ми найчастіше втрачаємо
Органічні відходи — це половина нашого сміття. На полігонах вони гниють без доступу кисню і виділяють метан — парниковий газ, у 25 разів потужніший за CO₂.
Компостування — єдиний логічний шлях для органіки. У квартирах найчастіше використовують ЕМ-компостери з бокаші, але є й вермікомпостери та електричні.
➞ Ми розглядаємо правила саме для ЕМ-компостерів — як найпоширенішого варіанту в квартирах. Про інші методи можна дізнатись більше за посиланням
Що важливо розуміти:
Органіка теоретично біологічно придатна для розкладання, але не все однаково розкладається в компостуванні:
1. Мʼясо, молоко, кістки та жири
Ці матеріали не компостують ефективно у домашніх чи малих компостерах — при розкладанні вони виділяють сильний запах, притягують шкідників та можуть створювати шкідливі патогени чи аміачні гази.
➞ У промисловому компостуванні такі відходи інколи допустимі, але в домашніх чи квартирних умовах вони не розкладаються стабільно і безпечно. Це підтверджено практиками компостування у великих програмах управління біовідходами.
2. Синтетичні матеріали
Все, що не є органічним (пластик, скло, метал, кераміка) не компостується — вони не розкладаються природними бактеріями і грибами. Це очевидно, але важливо повторювати як нагадування: компост — не для всього.
Не вся органіка однакова. М’ясо, молочка й фекалії тварин створюють запахи, приваблюють шкідників і можуть зробити компост небезпечним. А хворі рослини можуть переносити спори грибків у ґрунт для ваших майбутніх рослин.
⬇︎
Саме через такі кількість інформації, щодо сортування ми і створили інфографіки, завдяки яким ви зможете розібратися що сортується, а що ні і чому. Переглянути і скачати їх можна у цьому розділі
⬇︎
До інфографік про сортування ми прописали «пояснювальну записку» де глибше розібрали чому саме не сортуються і не можуть бути перероблені певні матеріали з посиланнями на научні джерела.
Якщо підвести підсумки, чому сортування часто не працює, можна виділити три ключові проблеми:
➞ Контамінація — найчастіший ворог переробки: один забруднений елемент може зіпсувати партію матеріалу і змусити її відправити на смітник замість переробки.
➞ Будова матеріалу — якщо продукт складається з двох чи більше матеріалів (папір + пластик, скло + метал, складні пласти), машина не може їх правильно розділити у стандартному циклі.
➞ Економіка — навіть якщо технічно щось можна переробити, це не завжди економічно вигідно і реальні програми цього не підтримують у багатьох містах.
Сортування — це робота з наслідками, а не з причинами. Тому zero waste підхід пропагує менше створювати відходів узагалі. Якщо ми продовжуємо купувати надлишкове, складне для переробки пакування, жодна кількість контейнерів не врятує ситуацію.